Я завжди добре орієнтувався в тому, як грати у базових ситуаціях. Проте я помітив, що досить часто із хорошою, утім точно не натсовою рукою, роблю кол в ситуаціях, де суперник готовий ставити всі свої фішки в банк. Довелося попрацювати, аби прибрати це слабке місце зі своєї гри.
Читайте також: "Силовий покер": поради від дідуся Брансона
Нещодавно на турнірі з бай-іном 5 000 доларів я, маючи великий стек, зробив рейз із АQ та отримав два коли. На флопі вийшли Q-9-6, що дало мені топ-пару з топ-кікером. Я зробив ставку, аби зібрати велью зі слабших рук, як то KQ, QJ і так далі. Один з суперників зіграв колом, а інший, після довгих роздумів – зробив рейз. Як тільки він висунув свої фішки – я одразу викинув власну руку. Проаналізувавши ситуацію, я вирішив, що так зіграти мій суперник міг лише зі сетом, або двома парами. Як виявилося, сет був в обох опонентів: шестірки в одного, дев’ятки в іншого. Я відчув себе генієм. Можливо, я майбутній Філ Хельмут.
В минулому я би точно втратив більше фішок в такій ситуації. Зробив би кол на флопі, а потім викинув на тьорні. Багато ж гравців взагалі тут пішли би в ол-ін з AQ у відповідь на рейз. Та коли ти розумієш, що дійсно позаду суперників – усе інше не має значення. Дуже важливо навчитися викидати сильні руки у таких випадках.