- Із перемогою, Віталію! Як відчуття чемпіона?
- Трохи не виспався (посміхається), але це не біда. Приємно виграти такий крупний турнір. У мене зазвичай у мільйонниках на PokerMatch не дуже складалося, ображався, бо вилітав на передфіналках, отже, це перша перемога в турнірах такого рівня!
- Скільки входів зробив?
- П'ять чи шість. Але до ІТМ залишився тільки один. Сидів "коротишом" з 12 ББ у топ-50, а потім виграв пару кулерів, і вже стало трохи легше. На фіналку зайшов десь із 5-6 стеком, але вийшло розкрутитися і став чиплідером. Кілька разів закликали на розподіл, але я погодився не одразу. А потім подумав, що для гонки, і командної, і персональної, гарантоване перше місце важливіше. Та й утомився грати трохи, якщо чесно. Якби не залік на Gipsy, нині пропустив би турнір, але ж не можна підводити команду!
- Як ти готуєшся до таких турнірних марафонів?
- Я намагаюся тримати себе у формі - займаюся спортом. Біг, віджимання, ходжу в зал. І це, в принципі, дисциплінує та допомагає в підготовці до турнірів. А під час гри, якщо заболить спина, теж можу розім'ятися, поприсідати.
- У тебе в активі вже вісім перемог у серіях на PokerMatch. Який із трофеїв найцінніший?
- Ну, за призовими, звісно, останній. Стільки за один турнір я ще не вигравав (за 1 місце Віталій отримав понад 276 000 грн — Авт.). А емоційно, мабуть, найяскравішою була перемога на серії Turbo PONT. Я вийшов на фіналку з коротким стеком, а в суперниках були всі топ-гравці PokerMatch - dieselok, fl111; Ну і я там почав грати від душі - і переміг.
- А в офлайні як справи?
- Я грав на двох серіях PokerMatch UA Millions у "Хрещатику" та у "Фул Хаусі", але не дуже успішно. Ніде до призів не дістався, не складалося зовсім. Отже, перемоги у живих турнірах, сподіваюся, у мене ще попереду.
- Тобі комфортніше грати онлайн?
- Із професійної точки зору так. Більше столів, більші очікування. Вживу я граю швидше як любитель. В офлайні приваблює сама атмосфера, живі люди, емоції. Навіть роздачі з офлайн-турнірів запам'ятовуються надовго.
- Давно захоплюєшся покером?
- Давненько. Починав грати ще студентом, років дев'ять тому. Взагалі у мене було кілька спроб зайнятися покером професійно. Але перші дві не увінчалися успіхом. Мені заважала "проблема апстріку", коли після виграшу в якому-небудь турнірі одразу ліз угору по лімітах і там обпікався. Я навіть робив перерви на рік-два. Постаршав, попрацював над помилками, і приблизно з 2018 року покер - це моя основна робота.
- Ти маєш кілька кубків та медалей із різних серій PokerMatch. Колекцію вдома зберігаєш?
- Відвіз до батьків. У них там є спеціальне місце, де зберігаються всі мої трофеї, і вони ними дуже пишаються. До речі, саме оці ось кубки дуже допомогли у плані дискусій із родичами. Раніше для них покер був чимось абстрактним, і моє захоплення вони, м'яко кажучи, не схвалювали. Доходило навіть до того, що могли не розмовляти одне з одним. Але коли з'явилися трофеї, їхні питання відпали самі по собі.
- Ти постійно граєш на PokerMatch. Чому обрав саме наш рум?
- Мій найперший покерний акаунт був на "Паріматч" і потім це зіграло роль. Такий ностальгічний момент. Головний плюс PokerMatch для мене – це не дуже великі поля. Якщо грає 1 000 осіб, то у тебе все ж таки набагато більше шансів пройти за фіналку, ніж коли є поле у 10 000 гравців. Ну й радує, що багато різних серій відбувається з хорошими гарантіями.
- Твоя найголовніша покерна мрія?
- Знаєш, коли я був молодшим, то мріяв як усі, мабуть, виграти браслет WSOP чи який-небудь інший крутий офлайн-турнір, але з часом переглянув цю історію. Мені здається, щоб рухатись уперед, потрібно постійно ставити собі локальні цілі й підійматися по них, як по сходинках - крок за кроком. Я маю навіть спеціальний зошит, куди записую задачі: розібрати 10 роздач, подивитися відео фіналки і т. ін. Але від браслета WSOP, звичайно ж, не відмовлюсь!
Інтерв'ю підготував Євген Смертенко