Ще тінейджером Ерік Сайдел непогано заробляв, граючи в нарди у Нью-Йорку. "Велике яблуко" називали столицею цієї гри і юний американець користався моментом. Сайдел стабільно відвідував місцевий клуб Mayfair, де за грою у нарди проводив весь свій вільний час.

Читайте також: Як у 60 років продовжувати на рівних протистояти молоді і вигравати мільйони доларів

Тільки через кілька років гри в нарди, коли мені уже було 22, я зрозумів, що в цьому світі ніхто не чекатиме на мене із відкритими обіймами. Я познайомився із успішними людьми із освітою, з багажем знань. У мене цього всього не було, а доходи від гри у нарди не були вже настільки високими. І я не знав, чим буду займатись в майбутньому.


Нарди. Фото: wikipedia

Зробити доленосний вибір Сайделу допомогли ті таки нарди. Ерік почав навідуватись до Лас-Вегаса, де грою на дошці захоплювались покерні регуляри. Познайомившись із Паггі Пірсоном, Стю Ангером і Чіпом Різом, Ерік Сайдел паралельно почав вникати у премудрості покеру.

Для мене зірки покеру були чимось на зразок інопланетян, навіть не думав, що буду стояти з ними в одному ряду. Але я розумів, що покером можна заробляти більше, ніж нардами.


Ерік Сайдел. Фото: Poker Central

Спочатку був недорогий кеш, згодом знайомство із турнірним покером, який в майбутньому допоміг Ерік Сайделу здобути статус однієї із легенд гри. У 1988 році американець зупинився за крок від звання чемпіона світу, поступившись лише у хедз-апі WSOP Main Event Джонні Чену. На Світовій серії покеру, зрештою, Сайдел здобув аж 8 браслетів. У побудові успішної покерної кар’єри американцю допоміг, знову ж таки, досвід гри у нарди.

У мене було безліч невдалих сесій, і мені прекрасно знайомі ці відчуття. Але мені дуже допоміг досвід нард. Там неодноразово траплялися гравці, які грали набагато сильніше і були талановитішими за мене. Але вони зовсім не вміли програвати, і на дистанції я у них багато виграв. У покері це теж трапляється. Однак, я цього навчився не одразу. Пам'ятаю, якось програв в нарди і так розлютився на кубики, що пішов і змив їх прямо в туалеті Mayfair.


Ерік Сайдел. Фото: Pokernews

Незабаром Еріку Сайделу виповниться уже 61 рік, але він не втрачає натхнення і мотивації у своїй професії. У цьому, зізнається ветеран, йому неабияк допомагає сім’я. Адже коли покерист повертається додому навіть після невдалої сесії, миттю забуває про невдачі і готовий іти далі.

Я швидко зрозумів, наскільки велику роль у покері відіграє дисперсія і вдача. З цим потрібно змиритися. Моя дружина ніколи не знає, програв я, чи виграв. Ця тема в будинку просто не піднімається. Результати в покері ніяк на мені не позначаються, а тим паче на моїй родині.

За матеріалами GipsyTeam