Антон "tonyuzi" Сулімка: "Вірив у себе до останньої роздачі"

Чемпіон турніру "Кубок Федерації покеру" киянин Антон "tonyuzi" розповів про те, як грає ночами на Балі, як три роки тому його зустрів PokerMatch, і дав поради початківцям.

Читайте також: Віталій "beoz" Ярмолюк: "Намагаюся розвиватись у покері крок за кроком"

- Антоне, вітаємо з перемогою! Як усе складалося у тебе в турнірі?

- Досить спокійно. Спочатку запустив шість вікон, потім іще два додав. Потрапив у призи кількома входами, в якийсь момент був чиплідером. Але взагалі стек стрибав від 100ББ до 15ББ, намагався грати активно. Особливо ключових роздач не було. Хіба що на пребаблі виграв із парою дам проти АК та А5 і отримав хороший стек.

- За фіналкою обійшлося без угод.

- Коли залишилися вдвох, опонент пропонував обговорити. Та у нас були досить глибокі стеки, і я вірив у себе. Можливо, якщо б підросли блайнди, могли б поділити, але не довелося.

- Як трапилося твоє знайомство із PokerMatch?

- Запустив рум іще у 2017 році і з першого ж депозиту зайняв друге місце в турнірі хайролерів. Отже, PokerMatch зустрів мене пречудово (посміхається). З того часу періодично граю, здебільшого під час серій. Подобаються такі події — відносно слабкі склади, невелике поле. Думаю, що своє очікування ти можеш реалізувати тут за два місяці спокійно. Ну й можеш приблизно прикинути, підходиш ти чи ні.

- А взагалі ти давно вже в ділі?

- Зі студентських часів, приблизно з 2009 року. Я вчився у Харкові і там грав фріроли у клубах, потім і в онлайні потихеньку почав грати. В якийсь момент стало зрозуміло, що онлайн для професійної гри підходить більше. Але й про живу гру не забуваю. Намагаюся суміщати поїздки та участь у якихось серіях. Грав на EPT (31-ше місце в Main Event у Празі — Ред.), минулого року взимку виграв Platinum Pass, з'їздив на Багами та потрапив там у призи. У Чорногорії грав. Але знаєш, намагаюся дуже не захоплюватися грою в офлайні. Три-чотири серії на рік максимум.

- Як справляєшся з карантином?

- На щастя, це все застало нас на чарівному острові Балі. І тут не так жорстко все було з обмежувальними заходами. Є, звичайно ж, мінус, що через різницю в часі турніри серії починаються для мене о першій ночі. Але нічого, у вихідні можна пограти!

- То що, кубок тобі на Балі відсилати?

- Ні, ні. Сподіваюся, що незабаром уже з'явиться можливість повернутися додому, в Київ.

- Чим іще займаєшся в житті, крім покеру?

- Люблю мандрувати. Вибираємо з дівчиною які-небудь цікаві місця, щоб там пожити кілька місяців. Цікаво читати літературу з фізіології, розвитку здібностей тіла та мозку. Хочу в цьому розбиратися, щоб оптимально керувати своїм організмом. Взагалі намагаюся жити рівномірно та спокійно. Поспішати нікуди, і для всього можна знайти час — для занять покером, для спілкування з друзями й дівчиною, для самоосвіти.

- Тобто якихось покерних цілей немає?

- Не можу сказати, що дуже про це зараз думаю. Пам'ятаю, колись була мета виграти Sunday Million, і я зробив це шість років тому. Цього року була можливість поїхати до Америки, пограти WSOP, але у плани втрутилася пандемія. Побачимо. Взагалі я вважаю, що треба виходити з можливостей та обирати найкращий напрямок занять на даний момент.

- В чому головна відмінність між покером 10 років тому та сьогодні?

- Нині у вільному доступі є величезна кількість інформації, якою можуть користуватися новачки та черпати звідти знання. Коли я починав грати, ми здебільшого могли тільки обмінюватись досвідом із друзями. Вони теж грали ”по фану“, заробляючи 50-100 доларів на місяць. Вчилися методом спроб та помилок. Зараз же все інакше, але, з іншого боку, і поріг входження в гру став набагато вищим. Отже, рекомендував би новим гравцям не тільки накопичувати знання, але й у першу чергу працювати над дисципліною.

Інтерв'ю підготував Євген Смертенко